Цей препринт був опублікований в іншому місці.
Препринт
/
Версія 1
ОСОБЛИВОСТІ ТРАКТУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ / PECULIARITIES OF MEDICAL KNOWLEDGE INTERPRETATIONIN THE PROCESS OF PREPARATION FOR THE FUTURE DOCTOR
Ключові слова:
пізнання, медицина, медичне пізнання, медичне знання, медична діагностика, методи пізнання, людина, людський організм., cognition, medicine, medical cognition, medical knowledge, medical diagnostics, methods of cognition, person, the human body.Анотація (двома мовами)
У статті розглянуто процес підготовки майбутніх лікарів у контексті медичного пізнання як частинної категорії загальної філософської категорії пізнання. Акцентовано на особливостях освіти майбутнього лікаря, який має розуміти людину з позицій цілісного, універсального, загального вчення про людину як єдність біологічної і соціальної, соматичної й психічної, об’єктивної та суб’єктивної її складових. Доведено, що це пояснює специфіку медичного пізнання, яке визначається різноманітністю пізнавальних запитів медицини і поширюється від молекулярного рівня морфофізіології людини до соціальних, психологічних закономірностей існування людського суспільства. Аргументовано доведено, що диференціація медицини на вузькі спеціальності веде до того, що виникають проблеми встановлення клінічного діагнозу із множини розрізнених фактів. Саме це пояснює зазвичай неспроможність практикуючого лікаря мислити творчо, використовуючи методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, метод порівняння, виокремлення одиничного з загального. З’ясовано, що медичне пізнання, котре побудоване на загальних засадах пізнання, має інтегрований характер, спрямованість на патологію, акцентування на окремому, нерозривний зв’язок із медичною практикою, міждисциплінарний і діяльнісний характер, конструктивність. Встановлено, що між об’єктом і предметом медичного пізнання існує нерозривна єдність, але не на основі дисциплінарної тотожності, а на фундаменті комплексного вивчення об’єктів на користь медичного пізнання. Вивчення медиками філософії повинно мати клінічну спрямованість, широко ілюструватися конкретними прикладами і прогнозувати якісні медичні знання як результат медичного пізнання. Науково-теоретичне мислення медика ґрунтується на клінічному мисленні, проте не зводиться до нього, а містить і особливості, властиві загальнонауковому пізнанню. Таке мислення пов’язане з відкриттям нових фактів, закономірностей, теорій, що розкривають перебіг конкретного патологічного процесу, пізнання визначених нозологічних одиниць (як нових, так і старих), що є актуальною проблемою в сучасній науці та потребує детального методологічного обґрунтування. / The article considers the process of training future doctors in the context of medical knowledge, as a partial category in thegeneral philosophical category of knowledge. Emphasis isplaced onthepeculiarities of the education for the future physician, who must understand humans from thestandpoint of a holistic, universal, general doctrine of humanity, as the unity of biological and social, somatic and mental, objective and subjective components. It is proved that this explains the specifics of medical knowledge, which is determined by the variety of cognitive demands of medicine and extends from the molecular level of humanmorphophysiology to the social, psychological patterns inhuman society. The reasons are proven, that the differentiation of medicine into narrow specialties leads to the fact that there are problems in establishing a clinical diagnosis from a set of disparate facts. Thisusually explains the inability of the practitioner to think creatively, using methods of analysis andsynthesis, induction and deduction, the method of comparison, the separation of the individual from the general. It was found that medical knowledge, which is based on the general principles ofknowledge, has an integrated nature of knowledge, focus on pathology, emphasis on the individual, inseparable link with medical practice, interdisciplinary and activity nature, constructiveness. Itisestablished that there is an inseparable unitybetween the object and the subject of medical knowledge, but not only on the basis of disciplinary identity butalso on thebasis of a comprehensive study of the object in favor of medical knowledge. The studyof philosophy should have a clinical focus that will bewidely illustrated with concrete examples and predict quality medical knowledge, as a result of medical knowledge. The scientific and theoretical thinking of the physician is based on clinical thinking but is not reduced to it, and in addition, contains specific features inherent in general scientific knowledge. Such thinking is associated with the discovery of new facts, patterns, theories that reveal the course of a particular pathological process, knowledge of certain nosological units (both new and old), which is a pressing problem in modern science and requires detailed methodological justification.Завантаження
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Пайкуш М. А., Дольнікова Л. В., Джулай Л. І.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
