РЕЦИДИВУЮЧА ПРОСТА ГЕРПЕСВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ: ОЦІНКА ІНТЕРФЕРОНОГЕНЕЗУ НА МІСЦЕВОМУ ТА СИСТЕМНОМУ РІВНЯХ

Н. М. Горбаль; Г. О. Потьомкіна; І. Й. Кріль; І. Г. Гайдучок; Ю. В. Федоров; В. В. Чопяк

Цей препринт був опублікований в іншому місці.

Препринт / Версія 1

РЕЦИДИВУЮЧА ПРОСТА ГЕРПЕСВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ: ОЦІНКА ІНТЕРФЕРОНОГЕНЕЗУ НА МІСЦЕВОМУ ТА СИСТЕМНОМУ РІВНЯХ

Автори

Н. М. Горбаль
Г. О. Потьомкіна
І. Й. Кріль
І. Г. Гайдучок
Ю. В. Федоров
В. В. Чопяк

Ключові слова:

герпесвірусна інфекція 1/2 типу, інтерферон–альфа, противірусна терапія, інтерфероно- рефрактерність

Анотація (двома мовами)

У даній статті авторами запропоновані результати дослідження динаміки синтезу інтерферону–альфа на місцевому та системному рівнях у хворих на рецидивуючу герпесвірусну інфекцію 1/2 типу, проаналізовано вплив на синтез інтерферону–альфа різних видів терапії та встановлено клінічну ефективність залежно від отримуваної терапії. Виявлено, що у пацієнтів із легким перебігом герпесвірусної інфекції 1 типу після застосування противірусної терапії та у віддалений період відзначалася нормалізація рівня інтерферону–альфа, на відміну від групи пацієнтів, яка отримувала плацебо. Отримані результати свідчать про стабілізацію противірусного захисту в пацієнтів, які отримували противірусну терапію, а саме ацикловір і/ або інозин пранобекс та про можливу подальшу персистенцію вірусу в організмі в пацієнтів, які отримували ацикловір і/або плацебо. Була встановлена клінічна ефективність противірусного лікування хворих з рецидивуючою герпесвірусною інфекцією 1/2: у хворих з легким перебігом після лікування становила 73,5 %, у віддалений період – 85,8 %; у хворих з середньо – тяжким та тяжким після лікування – 64,0 %, у віддалений період – 70,4 %.