Цей препринт був опублікований в іншому місці.
Препринт / Версія 1

ПОЛІМОРФІЗМИ ГЕНІВ СИСТЕМИ Β-АДРЕНОРЕЦЕПЦІЇ ТА ВПЛИВ ЛЕВОТИРОКСИНУ НА ПЕРЕБІГ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ХВОРИХ З НЕТОКСИЧНИМ ЗОБОМ

Автори

  • С. М. Пивовар
  • Ю. С. Рудик
  • Т. В. Лозик
  • В. Ю. Гальчиська
  • Т. М. Бондар

Ключові слова:

серцева недостатність, нетоксичний зоб, ген, поліморфізм, β-адренорецептор, левотироксин

Анотація (двома мовами)

Мета: вивчити асоціації поліморфізмів генів системи β-адренорецепції з впливом левотироксину (ЛТ) щодо перебігу серцевої недостатності (СН) у хворих з нетоксичним зобом (НЗ). Об’єкт і методи дослідження. Включено 218 хворих з СН на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. У всіх хворих було діагностовано НЗ. Виконувалося генотипування за 4 поліморфізмами (Gly389Arg гена β1 – адренорецепторів (β1 -АР), Ser49Gly гена β1 -АР, Gln27Glu гена β2 -АР та Ser275 гена β3 -субодиниці G-протеїна (GNβ3 )) за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції. Проводили ехокардіоскопію та ультразвукове дослідження щитоподібної залози. 109 хворих отримували ЛТ з приводу НЗ. Вивчали перебіг СН протягом 2 років. Результати дослідження. Застосування ЛТ з приводу НЗ зменшує ризик повторної госпіталізації (ПГ) хворих з СН (ВШ = 0,490 (0,281-0,857), р = 0,018). Виявлено тенденційне зниження ризику досягнення комбінованої кінцевої точки (на 27,9 %, р = 0,074). Аналіз не виявив вірогідних асоціацій впливу застосування ЛТ на частоту ПГ з поліморфізмами генів системи β-адренорецепції. Поділ пацієнтів на групи за дозою ЛТ (згідно до ROC-аналізу) дозволив виявити, що застосування препарату в дозі > 0,53 мкг/кг у гомозиготних носіїв С алелля поліморфізма Gln27Glu (c.79C>G) гена β2 -АР веде до зниження ризику ПГ протягом двох років (ВШ = 0,09 (0,02-0,48)). У підгрупі хворих з гетерозиготним (C / G) генотипом виявлено підвищення ризику несприятливого перебігу СН (збільшення частоти ПГ, ВШ = 3,82 (1,29-11,31), р = 0,0087) за відсутності застосування ЛТ. Не виявлено вірогідних залежностей ефекту ЛТ на плин СН з іншими поліморфізмами генів системи β-адренорецепції. Висновки. Вроджені генетичні відмінності в шляхах β-адренорецепції можуть впливали на ефекти левотироксину. Так, застосування даного препарату в дозі > 0,53 мкг/кг у гомозиготних носіїв С алелля поліморфізма Gln27Glu (c.79C>G) гена β2 -адренорецепторів веде до зниження ризику повторної госпіталізації у зв’язку із декомпенсацією серцевої недостатності протягом двох років.

Завантаження