Дозозалежні ефекти левотироксину при серцевій недостатності у хворих із супутньою тиреоїдною патологією / Dose-dependent effects of levothyroxine in heart failure in patients with concomitant thyroid pathology
Ключові слова:
серцева недостатність, автоімунний тиреоїдит, левотироксин, лівий шлуночок, фракція викиду.Анотація (двома мовами)
На цей час, застосування гормонів щитоподібної залози за умов серцевої недостатності (СН) все ще є «відкритою книгою». Залишається декілька питань без відповіді: режим, дози та графік застосування препаратів, а також наслідки такої терапії. Великі клінічні дослідження зможуть дати інформацію щодо впливу зазначених гормонів на довготривалий прогноз у хворих із СН. Водночас наявність коморбідної тиреоїдної патології, що потребує призначення левотироксину (ЛТ), дозволяє частково відповісти на ці питання. Мета: дослідження дозозалежного впливу ЛТ на перебіг СН у хворих із автоімунним тиреоїдитом (АІТ). Матеріал і методи. До дослідження включено 218 хворих із СН на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. 109 (50,0 %) хворих отримували ЛТ у зв’язку з гіпотиреозом, що розвинувся на фоні АІТ. Зазначені хворі приймали ЛТ протягом 2 років в індивідуально підібраних дозах і на момент включення в дослідження мали еутиреоїдний стан. Визначали рівні тиреотропного гормону (ТТГ), вільного трийодтироніну (ВT3) і вільного тироксину (ВT4). Проводили ехокардіоскопію та ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Вивчали перебіг СН протягом 2 років. Результати. Хворі, що приймали ЛТ, у порівнянні з контрольною групою мали менші кінцево-діастолічний розмір (КДР) і кінцево систолічний розмір (КСР), менші кінцеводіастолічний об’єм (КДО) та кінцевосистолічний об’єм (КСО) лівого шлуночка (ЛШ); більшу величину фракцію викиду (ФВ) ЛШ (+22,9 %, р = 0,0001) і нижчий рівень сироваткового N-кінцевого фрагмента прогормона мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) (–26,3 %, р = 0,009). При прийманні ЛТ у дозі 0,1–0,69 мкг/кг ФВ ЛШ не відрізнялася від контрольної групи. При прийманні ЛТ у дозі 0,7– 1,19 мкг/кг ФВ ЛШ є більшою у порівнянні з контрольною групою (+37,9 %, p = 0,0001) та в порівнянні з хворими, що приймали ЛТ в дозі 0,1–0,33 мкг/кг (+36,9 %, p = 0,0001). ФВ ЛШ була найвищою у хворих, що приймали ЛТ у дозі> 1,20 мкг/кг. Застосування ЛТ протягом 2 років зменшує ризик повторної госпіталізації (ПГ) з приводу декомпенсації СН (відношення шансів = 0,490 (0,281–0,857), р = 0,018) та тенденційне зниження ризику досягнення комбінованої кінцевої точки (–27,9 %, р = 0,074). За допомогою ROC-аналізу встановлено, що ризик ПГ хворих на СН з приводу декомпенсації захворювання зменшується при застосуванні ЛТ в дозі > 0,53 мкг/кг (чутливість – 56,62 %, специфічність – 60,98 %, р = 0,016). Висновки. Застосування ЛТ у хворих з АІТ при СН має дозозалежний позитивний вплив на ФВ ЛШ з максимальним ефектом у хворих, що приймали препарат в дозі > 1,2 мкг/кг. Застосування ЛТ в дозі > 0,53 мкг/кг призводить до вірогідного зниження частоти ПГ у зв’язку з декомпенсацією СН протягом 2 років. / http://journal.amnu.gov.ua/images/pdf/2021-27-2/pivovar.pdfКатегорії
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Пивовар С. М., Рудик Ю. С., Лозик Т. В.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
